Торнадо

Nadine Tikhonovitch

Вогонь обпалює кістки і душу, А я з небес викликаю торнадо, Нехай здіймається пил. На сушу! Закликаю весь світ воювати! Я спалюю хати і жалість, і сіль, Я борюся зі смертю, та марно! Накликаю розруху, вкладаю свій біль: Хай знищить кістляву торнадо! Я сумую - всі штóрми на морі Сьогодні зійдуть з берегів! В ураган я вкладаю все горе, Весь біль, що у грудях запрів! Так, божевільна - я кличу торнадо, І чорна вдарить по ребрах рука - Повертались до дому солдати, А тебе все у хаті нема... Я сумую! Ти чуєш? Співаю Голосами цунамі і диких вітрів, Що людство безбожно вбивають І пір'я дарують для крил. Я сумую! Кричу і вбиваю - Хай ллється з ножа мого кров! Я вовком у лісі до неба волаю І готую для втечі пором... Срібло зірок і золото болю Вщент розбиває торнадо... Я співаю. Ти чуєш? Я йду за тобою, Пригортаю до серця гітару... Дивися! Це кров - її океани! Я стала торнадо і болем лечу! Я знищу цей світ і кістляву!.. Та чому ж я стою і мовчу?.. Як божевільна, мовчу...

2021-04-30 12:37:19

34

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Твоя Відьма

Торкає душу! Дуже сильний і зворушливий вірш😭😭😭

Відповісти

2021-04-30 13:23:15

1

Меліса

це з розділу тих віршів, які не можна ніяк описати. ні, я вловила суть автора, яку він намагався донести, але сам по собі вірш є торнадо. стільки бурі зі слів, які панорамно збираються в рядки, а ті в строки... і зносять тебе... вдихнути ти вже не можеш... бо це потік, який заносить надто далеко... ти втрачаєш свідомість... бо задихаєшся... а що, може, бути гіркіше за свідомий вибір встати на шляху того торнадо? цієї природної сили... хіба це не є безумство? де ти скочуєшся не вниз, а злітає у цьому пориві наверх...

Відповісти

2021-04-30 19:26:06

1

02katy18

🖤🕯️

Відповісти

2021-10-15 19:54:20

1

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

2638

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11523