Зізнання
Nadine Tikhonovitch
Із чорної прірви, із забуття Вилітаю, прямую до сонця, Крізь терниною поросле життя До шквалу вже забутих емоцій. Розправляю знесилені крила: Твоя усмíшка — нібито грілка, І що б у світі я не робила, Мені твоя потрібна підтримка. Я не сприймаю ні слів, ні порад Ані від мудрих вже, ані вдома, Та знаєш, очей твоїх зорепад Позбавить сумнівів мене й втоми. Я приймаю давно самостійно Рішення — не лякають помилки, Проте в усьому я і постійно Потребую твоєї підтримки.
2022-10-09 12:47:18
24
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Твоя Відьма
А ти все пишеш і пишеш, твориш і твориш, плодиш і плодиш і ніяк не можеш зупинитися! Ніжно 💖
Відповісти
2022-10-11 01:52:49
2
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма дякую)
Відповісти
2022-10-14 18:13:59
1
Пані Зефірка
❤️
Відповісти
2022-10-26 01:31:51
1
Інші вірші поета
Повернутись туди Солдате... Згадка про тебе Грань
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2394
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
858