Зізнання
Nadine Tikhonovitch
Із чорної прірви, із забуття Вилітаю, прямую до сонця, Крізь терниною поросле життя До шквалу вже забутих емоцій. Розправляю знесилені крила: Твоя усмíшка — нібито грілка, І що б у світі я не робила, Мені твоя потрібна підтримка. Я не сприймаю ні слів, ні порад Ані від мудрих вже, ані вдома, Та знаєш, очей твоїх зорепад Позбавить сумнівів мене й втоми. Я приймаю давно самостійно Рішення — не лякають помилки, Проте в усьому я і постійно Потребую твоєї підтримки.
2022-10-09 12:47:18
24
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Твоя Відьма
А ти все пишеш і пишеш, твориш і твориш, плодиш і плодиш і ніяк не можеш зупинитися! Ніжно 💖
Відповісти
2022-10-11 01:52:49
2
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма дякую)
Відповісти
2022-10-14 18:13:59
1
Пані Зефірка
❤️
Відповісти
2022-10-26 01:31:51
1
Інші вірші поета
Я так втомилась від людей... Печуть на тілі... 05.2021 Життя за Орвеллом
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Присвячую
Ай
Присвячую тобі вірші українською, Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття. Хоча, для тебе, мабуть, краще російською, Але я вірю: зрозумієш і так. Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд: Серце не потребуватиме слів, Йому буде байдуже звідки ми родом, Навіть, якщо з ворожих країн.
73
4
4178
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16235