Aimer sans Internet

Nadine Tikhonovitch

Я так хочу чути твій голос, Без хвилиних аудіо в "діректі". І хочу бачити... Поза межами "сторіз". Не вір: кохання нема в інтернеті! Відчувай мене поруч з собою, Вдихай мене серцем усім, Коли ніжно-легкою ходою Повз пробіжу і розтану, мов дим. Не шукай в улюблених смайлах Мій настрій, мої почуття! І повір, не покажеш у слайдах Всіх фарб мирського життя! А я хочу торкатись... Руками... Ти також мене обійми... Ти все зрозумієш... З роками... В реальності тільки люби! А я хочу чути твій голос... Вгамуй жагу цю нестерпну... Облиш ті "Скайпи" та "сторіз" - Я ж люблю тебе... Без інтернету...

2020-09-22 16:09:58

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Oliver Schatz

Хорошие ты пишешь стихи. Хотя я 95 % не понял, но знаю, что ты здорово пишешь на русском.

Відповісти

2020-09-22 16:19:23

Вероника Рубин

Гарний вiрш.

Відповісти

2020-09-22 16:23:22

Твоя Відьма

Актуально для сьогодення! Не може кохання зароджуватися онлайн - згодна!

Відповісти

2020-09-23 16:45:02

Інші вірші поета

Ви є Повертайтесь живими! Я знову зриваюся... На "Ви"

Інші поети

angeliiina234 angelina

@HIKOMY_HE_HYJNA

آرتِمس

@aurora_hae

MaggieB

@MaggieB

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5888

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2215