Тетяна Войтович
@Tevoj
Вірші Всі
Нам весна цю зустріч дарувала...
Я не знаю, де тебе шукати, На світанку, в проблисках зорі. Може, стиха в вітру розпитати Чи тебе по світі не зустрів. Як почуєш ніжний шепіт листя У садочку, де гілки сплелись, Зупинись, ласкаво посміхнися, Як мені всміхався ти колись. Пригадай, як ніч нас чарувала, І як зорі в небесах цвіли. Нам весна цю зустріч дарувала, Але ми її не вберегли. І кружляють смуток із журбою, Як листочки з вітром золоті. Лиш ця мить під зорями з тобою Найдорожча стала у житті.
4
0
261
Я тобі признаюсь, що кохаю...
Коли сонце ☀️ схилиться до гаю, І у сутінках погасне день. Я тобі признаюсь, що кохаю Ніжністю замріяних пісень. І ясна зоря в далекім небі Спалахне в незвіданих світах. Не кажи нічого, слів не треба, Я побачу все в твоїх очах. Не прошу нічого, не благаю І спокуси квітку не зірву. Просто знай, що я тебе кохаю І тобою в світі лиш живу. І горять на серці сподівання, Мов на сонці крапельки роси. Тільки ти моє палке кохання Крізь життя у серці принеси.
5
0
244
Іду через пустелю...
Іду через пустелю одиноко, Душа моя від спраги на межі. Шукаю я оазис з кожним кроком, Але навкруг - суцільні міражі. Гарячий вітер вже напнув вітрила, Вдивляюся у небо голубе. Пекуче сонце ☀️ забирає сили, Іду вперед, не зраджую себе. Я мушу перейти, вже недалеко, Тепер назад немає вороття. Складаю гордо крила, мов лелека, Адже в пустелі також є життя.
4
0
327