Мій бенґер
В голові постійна каша, Вся Земля ніби давно не наша, А навкруги щасливі Саша, Маша й Даша, Лише в думках моїх твориться повна лажа. Нічого в цій біді не помагає, І, певно, лише Бозя знає, Чи не знає... А ми не діти вже, і знаєм, що його немає. Усе банально, як стара спіраль, Завис мій мозок, може ctrl delete + alt? Не те, не робот я, до біса ту печаль, Хоча гуде і далі все, фальшива магістраль. Часом на мене давить ця моя ж харизма, І прозвучало це самозакохано й капризно, Проте я скорчу знов якусь дурну мармизу, Цим самим прямо у вогонь підкину хмизу. Закриєм теми літні всі тепер, Запалю я сигару, як старпер, Візьму вина, щоб було все солодке, Осінь, привіт, час знову нагадать терпке. Писати, згадувати, думати час, А хто у мене забере це - @#$% Усе кудись летить, усе йде проти нас, А ще, ви може чули, вкотре подорожчав газ.... І що ж тепер робити усім нам? Хтось буде налягати на "стограм", Хтось вкотре заблокує телеграм, А я не хтось, тож не вступлю в капкан. Один сказав, що істина проста, Інший крить, що повна то @#$%& А я? А що я? Я - вода. Думай, що хочеш, я пішов, па-па.
2018-08-31 20:56:44
6
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12837
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2101