Час
Vlad Hazda
Хотіли б мати владу ви над часом? Аби побачити: що буде там колись, Або ж змінити те, що вже минуло, Щоб зараз було краще, ніж тоді. А ви хотіли глянути в майбутнє? І порівняти: що було, що є. Видовище це було б незабутнє: Ви дивитеся, а душа гниє. Побачили б усе, що з вами стало, За кільканадцять збіса довгих літ. Бажяння жити в мить би все зникало Якби дізнались ви, що в серці буде лід. Окей, забудем дружньо про майбутнє, Є ще ж минуле - думаєте ви, Скоріш за все, ключ щастя твій там буде, Вертайся, змінюй, ідеально заживи. Проте, зажди, адже як зміниш те, що було, Уже не станеш ти таким, як є наразі. Міркуй. Невже тебе усе дістало, Аж так, що ти готовий знищити усе й відразу? Так розібравшись, відповім вам чесно: Не хочу мати влади я над часом, Бо вірю: те, що проминуло - було добре, І будь-що станеться і те піде на краще.
2018-05-21 13:07:55
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Weronika Nikulina
Істина ◼️
Відповісти
2018-05-21 15:45:29
Подобається
Інші вірші поета
Червоне - то любов Просто без слів, занадто прекрасно Вчорашні вірші Про втрату смаку і дивні стосунки
Інші поети
Romkolana
@nastyuxa_xa
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8917
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1310