Зловити корону за день до від'їзду
Зловити корону за день до від'їзду!!! Найгірше, що можна зробити: За крок до тріумфу, солодкої втечі Упасти в тенета ковіду. Хвороба не вбивча, хоч лупить добряче По тобі і твоїм близьким. Вона закриває і знов повертає Все те, що здалось фантастичним. І знову удома і знову локдаун: Мікрорівня, та сил вже немає. 2 тижні звучить, як прокляте прокляття... Мій мозок уже підпухає. Від рефлексій нудить, як і виду паперу! Але що ще мені залишилось? Коли мозок допухне, лиш думками по стінах Рознесеться та й все закінчилось. І нічого страшного, ніхто не вмирає, Та й не вмре — ще рано й даремно. Смерть дурна і холодна, в ній сенсу немає. А в житті? Тут хоча б не так темно. Тут не темно! Тут світло і люди! Тут міста, країни, планети! Лиш для мене найближчі два тижні удома Все це влізе в електронні силуети. Силуети, портрети у Zoomі, Сотню чатів, новини і меми. Все це змушує повертатись насильно в тенета Інтернету — цифрового Едему. Там ти наче зі світом, хоч і звикнути треба Та не вперше, ми це вже робили. Наразі це чи не єдине вікно, Через яке ще є вітер в вітрилах. Ну нічого, ще трохи і корона відпаде І я знову з головою у воду. Буде легше, бо як губиш проклятий багаж: Ще сильніше кохаєш свободу.
2020-09-26 19:43:45
5
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
101
16
3706
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3323