Про кохання не кохаючи
Чого не втрачає людина коли не кохає. Майже нічого, а може й багато. І варто лиш раз у житі розпочати. Кохати. Аби зрозуміти. Людина насправді ніколи ніц не втрачає. А лиш здобуває. Щоб просто радіти. А може брехня те кохання, воно як вино. Ковтнув. Сп'янів. На ранок пройшло. Забув, переглянув стареньке кіно і знову вино.... І знову думки ці пусті про кохання. А потім, знову відклавши думки десь далеко у ящик. Піду. А може знайду дурне те кохання. Те саме, через яке ми ніц не втрачаєм. Бо лиш здобуваєм. Щоб вкотре зрадіти. Писати про красу кохання не кохаючи. Дожились. Таке те мистецтво.
2018-05-21 19:02:07
9
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5813
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2368