Світ хаосу
Vlad Hazda
У світі, де постійно й усюди ляпають плями, А спокій можливий для мертвих, або учнів Далай Лами. У світі, де все змінюється з швидкістю кліпання оком, Ти сидиш із цигаркою та смакуєш збродженим виноградним соком. За секунду ти вже зірвався, обтріпався, та кудись побіг, Не важливо, що під ногами: калюжі, пале листя, може сніг. Тобі байдуже, що тут і зараз, з тобою й тобі важливими, У новинах щось знову сталося, а ми стали збіса вразливими. Летимо на шаленій швидкості, про правила й знати не хочемо, У світі повного хаосу, забулось хто ми й що робимо. В повній темряві та невідомості, вперто ствержуєм, що все в світі знаємо, Але те, що хотіли спочатку, дуже впевнено й легко втрачаємо. Та згодом починає виходити, компас внутрішній стрілки вирівнює, Всі рівняння по-троху ламаються, знаки впевнені після "дорівнює". Тоді мить перемоги, та раптом ти обертаєшся й кліпаєш оком! І ти знову сидиш, будуючи плани з виноградним підбродженим соком.
2019-05-15 00:22:12
4
0
Інші вірші поета
Про втрату смаку і дивні стосунки Феномен QTV Мій ідеальний ранок Що відчуваю
Інші поети
SpaceWithin
@SpaceWithin
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1475
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1211