Тобі...
Лео Лея
Ти часто від світу тікаєш у вірші, Щоб виписать думку в смартфонний блокнот. Вони такі різні: великі й ще більші, Звучать, мов непізнані дві сотні нот. Віршований світ є незримий, без фальші, Приймає такою тебе, яка є, Під ніжними пальцями рими у вальсі - Їм Слово зі сцени зійти не дає. Всі ритми керують там рівно і чітко: Співа амфібрахій, і грає хорей, А ямб з анапестом танцюють чечітку, Ховаючи дружно тебе від людей. Коли йдеш назовні - страждаєш нестримно Від галасу світу, що чинить лиш зло. Тому, як є змога, біжиш безупинно Туди, де раз серце ожити змогло.
2021-04-13 12:47:08
19
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
🌹🌹🌹🌹🌹
Відповісти
2021-04-13 14:56:18
1
Блакитноока
Такий проникливий вірш😍
Відповісти
2021-04-14 05:38:08
1
Лео Лея
@Блакитноока Дякую) Життєві спостереження...
Відповісти
2021-04-14 15:19:29
Подобається
Інші вірші поета
"Прийдіть до Мене..." Застигла Між танцем та битвою... Розбиватись...
Інші поети
Keiana Smith
@crazyreader99
Юлія Тодер
@yuliya_toder
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11976
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4355