Віршований каламбур...
Лео Лея
Так багато про душу і серце написано віршів, Можна видати багатотомник з усіх думок. Але це не скасує проблем - вони виростуть більші (от би зникнути з їх радарів десь у Рагнарьоґ). І слова знов роїтися будуть над нами щоднини, Та носитися над проваллям, що звуть Забуття, Ще й складатимуться у вірші доволі чудними Неримованими рядками (як, власне, життя).
2021-06-20 18:26:06
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
RETURN Зігфрід#ВGD
Боибезний каламбур
Відповісти
2021-06-20 18:57:10
2
Лео Лея
@RETURN Зігфрід#ВGD Дякую 😊
Відповісти
2021-06-20 19:05:11
Подобається
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
@Лео Лея красиво 👍 и грустно
Відповісти
2021-06-20 19:12:06
1
Інші вірші поета
На злобу дня (саркастичний) "На відмову"... Пауза Так хочеться...
Інші поети
Martha Flower
@martha_23
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3954
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12684