Спогад

Лео Лея

Далеко десь кричить у горах каня*. Туманом вкритий темний хвойний ліс. А я махаю знову "На прощання" Під стукіт ритму потяга коліс. Чи стрінемося знову, моя Казко? Чи, може, пролетять птахи-роки? Я добре пам'ятаю твою ласку І шепіт листя-хвої, що віки Вкриваєш, зберігаючи в покої Чарівні і чудні свої місця. Де б не була, та запах тої хвої У пам'яті лишиться до кінця. А ранки в росах! Та ще й у покосах! Трава, пташки, коси клепання стук... І світанкове сонце довгокосе Торкається промінням моїх рук. Співає річка, плинучи до моря, Єднаючись з Дністром** (іще малим). Сей парубок з Оленкою** говорить, Запрошуючи в подорож із ним. Моє дитинство, вкрите різнотрав'ям, Хмарками промайнуло. Не вернеш. Лелека чорний бродить ним у плавнях, Ховаючись у моїх мріях теж... * - вид пташки ** - назви річок

2021-12-05 23:20:41

18

15

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (15)

Nadine Tikhonovitch

Я, напевно, та сама дивна людина, яку не тягне ні до минулого, ні саме в моє дитинство. Тим паче дитинство. Хоча за деякими моментами та людьми, яких вже нема, я скучила. Але всі спогади, навіть приємні, викликають чогось відчуття відрази, але не думаю, що це є добре. Але це лише мої суб'єктивні враження... Вірш дуже мелодійний та красивий. Дякую! #чв

Відповісти

2022-12-16 18:17:29

1

Лео Лея

@Nadine Tikhonovitch У кожного своє сприйняття, і кожен має право на вибір: забути чи пам'ятати минуле. В моєму дитинстві і підлітковому віці мало що є зі спогадів приємного. Але ту крихту, що є, я стараюся зберегти, щоб з її допомогою витіснити все інше. І певною мірою тебе розумію. Тому дякую за твій щирий і правдивий коментар💖

Відповісти

2022-12-16 19:17:47

1

Лео Лея

@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ Дякую💖 і пішла читати "Сойчине крило" Франка, бо ніколи його не читала(

Відповісти

2022-12-17 03:43:12

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5569

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3223