Мій Час
Лео Лея
Розмалюю я небо зірками. Підпишуся словами-кометами. Десь далеко, між нами, роками твори пишуться легко моментами. У бабусиній скрині сховаю всі сорочки-торочки римовані, Десь за комином зілля тримаю (відворотне), мов попіл від спогадів. Здичавілі слова відшукаю, що зросли поміж вишнями рястами, Їх між квітів вінка повплітаю, щоби барвами сяяли ясними. Ти далеко вже. Не поспішаєш. А навіщо? Так легко затрачено. О, мій Часу! Мене покидаєш дуже стрімко. Усе передбачено...
2021-05-24 07:30:38
13
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Лео Лея
@Юлія Богута Дякую за таку оцінку💖
Відповісти
2022-11-13 22:41:00
Подобається
Лео Лея
@Nadine Tikhonovitch Сесія - то святе) з власного досвіду знаю, що не вистачає часу катастрофічно🙃 Дякую за відгук, і вдало здати сесію💖
Відповісти
2022-11-13 22:42:17
1
Nadine Tikhonovitch
@Лео Лея Дякую!
Відповісти
2022-11-13 22:42:33
1
Інші вірші поета
Жахастик :) Моє серце - то океан Беззмістовний На злобу дня (саркастичний)
Інші поети
Ай
@bisovadivchina
Тимка
@pro_risovanie_s_timkoy
Shina
@Sheena
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1705
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1739