Мій Час

Лео Лея

Розмалюю я небо зірками. Підпишуся словами-кометами. Десь далеко, між нами, роками твори пишуться легко моментами. У бабусиній скрині сховаю всі сорочки-торочки римовані, Десь за комином зілля тримаю (відворотне), мов попіл від спогадів. Здичавілі слова відшукаю, що зросли поміж вишнями рястами, Їх між квітів вінка повплітаю, щоби барвами сяяли ясними. Ти далеко вже. Не поспішаєш. А навіщо? Так легко затрачено. О, мій Часу! Мене покидаєш дуже стрімко. Усе передбачено...

2021-05-24 07:30:38

13

9

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (9)

Лео Лея

@Юлія Богута Дякую за таку оцінку💖

Відповісти

2022-11-13 22:41:00

Подобається

Лео Лея

@Nadine Tikhonovitch Сесія - то святе) з власного досвіду знаю, що не вистачає часу катастрофічно🙃 Дякую за відгук, і вдало здати сесію💖

Відповісти

2022-11-13 22:42:17

1

Nadine Tikhonovitch

@Лео Лея Дякую!

Відповісти

2022-11-13 22:42:33

1

Схожі вірші

Всі

Без вагань

МОРГАН РЕЙ

Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...

60

3

8344

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10910