Стазис
Лео Лея
Вірші не пишуться, і рима не іде. Пустельний вітер звіяв рештки слів. Лиш коми й крапки видно де-не-де, Що зачепились за кути листків. У ритмі серця стукає перо, Його тримаю у тремтких руках. Словесна нитка заплелась тавром, Що випалене на пустих рядках. Думки біліють, ніби мертвий сон Скував усе. І вже не ворухнутись. Душа і розум б'ються в унісон, Коли там порожньо... Так хочеться проснутись...
2021-08-01 06:22:36
13
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Лео Лея
@Павел Урбан Спасибо за такой развёрнутый комментарий. Приятно, что можешь, хоть и немного, но читать на украинском, потому что перевод, который (бывает) делаю, не всегда передаёт точно то, что выражаю в оригинале. Приятно, что понравился стих☺️
Відповісти
2021-08-01 16:11:35
1
Павел Урбан
@Лео Лея к сожалению, в этом и минус такого рода работы, как художественный перевод. Но от этого возникают и различные вариации прочтения на других языках. И тем интереснее за этим наблюдать)
Відповісти
2021-08-01 16:13:18
1
Лео Лея
@Павел Урбан Это правда. Сама иногда этому удивляюсь)
Відповісти
2021-08-01 16:15:25
1
Інші вірші поета
І оживають знову... На злобу дня (саркастичний) Заповітне побажання Осінь
Інші поети
JENOVA JACKSON CHASE
@PercabethNewt
Arin lee
@XxunchartedXx
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2300
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2447