Стазис

Лео Лея

Вірші не пишуться, і рима не іде. Пустельний вітер звіяв рештки слів. Лиш коми й крапки видно де-не-де, Що зачепились за кути листків. У ритмі серця стукає перо, Його тримаю у тремтких руках. Словесна нитка заплелась тавром, Що випалене на пустих рядках. Думки біліють, ніби мертвий сон Скував усе. І вже не ворухнутись. Душа і розум б'ються в унісон, Коли там порожньо... Так хочеться проснутись...

2021-08-01 06:22:36

13

8

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

Лео Лея

@Павел Урбан Спасибо за такой развёрнутый комментарий. Приятно, что можешь, хоть и немного, но читать на украинском, потому что перевод, который (бывает) делаю, не всегда передаёт точно то, что выражаю в оригинале. Приятно, что понравился стих☺️

Відповісти

2021-08-01 16:11:35

1

Павел Урбан

@Лео Лея к сожалению, в этом и минус такого рода работы, как художественный перевод. Но от этого возникают и различные вариации прочтения на других языках. И тем интереснее за этим наблюдать)

Відповісти

2021-08-01 16:13:18

1

Лео Лея

@Павел Урбан Это правда. Сама иногда этому удивляюсь)

Відповісти

2021-08-01 16:15:25

1

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2087

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

5051