На злобу дня (саркастичний)
Лео Лея
(18+)
Хто чим багатий - тим з іншими ділиться. Хтось убивати радісно "милиться", Інший - клясти, а хтось - помагати, Різних на світі в нас друзів багато. В кого що в надлишку - треба віддати, (Так чомусь звикли сусіди вважати). В нас - урожай, добрі землі і хАти. А ось в сусіда ракет забагато, Танків і дронів, ох, щедра душа, Все нам кидає, собі - "ні шиша". Дай Боже вам, щедрі люди, в стократ, Всього, чим ділитесь з нами щоднини. І не кажіть, що ви родич чи брат, Бачимо вашу "любов" щохвилини.
2022-10-11 06:27:13
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Лео Лея
Дякую) піддістало вже
Відповісти
2022-10-11 06:32:58
Подобається
Юлія Богута
В мене болячок багато, можу поділитись з ними.
Відповісти
2022-10-11 06:36:18
1
Лео Лея
@Юлія Богута Хай забирають, щоб їм...
Відповісти
2022-10-11 06:36:39
1
Інші вірші поета
Зім'ятий папір... Мій чорний янголе Особлива Моє серце - то океан
Інші поети
Andrii Katiuzhynskyi
@Katiuzhynskyi_Andrii
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5652
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5941