Не для нього :)
Поезія (не зовсім) виходить з-під руки. Я чула, що ритмоване - то легко, навіть дуже. Ще кажуть: "Римувати? Це можуть й малюки! Верлібром ти попробуй. Чи вдасться тобі, друже?" Вже пробувала "лібром", та в цьому я слабак, Не дружить він зі мною і зовсім не вдається. Як римами вкриває, що падаю навзнак, То вільний цей віршисько (нахаба) ще й сміється! Напевно моя вдача "верлібрівська" така, Що вредний віршуган не хоче підкоритись. Тож римово-ритмічно танцюю гопака, А в сторону "свобідних" не буду і дивитись.
2021-04-20 03:24:07
12
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Лео Лея
@Oliver Schatz Спасибо, Оливер, на это Я не придумала ответа))
Відповісти
2021-04-20 14:19:37
Подобається
Лео Лея
@Svsrch Спасибо ☺️ Вы поняли суть. Этот стих, как ответ одному человеку, который сказал, что рифмы - это просто. А вот настоящее мастерство - верлибр. И да, так и есть, стих специально немножко юморной🙃
Відповісти
2021-04-25 04:25:30
1
Лео Лея
Дякую) для мене що верлібр, що вірш у прозі поки що недосяжні. Є куди рости)
Відповісти
2022-10-04 19:12:50
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3199
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3873