Не для нього :)
Лео Лея
Поезія (не зовсім) виходить з-під руки. Я чула, що ритмоване - то легко, навіть дуже. Ще кажуть: "Римувати? Це можуть й малюки! Верлібром ти попробуй. Чи вдасться тобі, друже?" Вже пробувала "лібром", та в цьому я слабак, Не дружить він зі мною і зовсім не вдається. Як римами вкриває, що падаю навзнак, То вільний цей віршисько (нахаба) ще й сміється! Напевно моя вдача "верлібрівська" така, Що вредний віршуган не хоче підкоритись. Тож римово-ритмічно танцюю гопака, А в сторону "свобідних" не буду і дивитись.
2021-04-20 03:24:07
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Джон Сміт
Гарний віршик!
Відповісти
2021-04-20 08:58:39
1
Лео Лея
@Джон Сміт Треба спробувати))
Відповісти
2021-04-20 14:11:47
1
Лео Лея
@Джон Сміт Дякую ☺️
Відповісти
2021-04-20 14:11:58
Подобається
Інші вірші поета
Світ навпаки Іще жива... Набридло все... І оживають знову...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12970
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5292