Розгубила
Лео Лея
(18+)
Ти таланти свої розгубила десь на стежках, Роздавала їх щедро так, що німіли руки. Відривала від себе, смикала по шматках, Сподівалася, що залишать щоденні муки. Ти не знала, що саме це і було життя, Коли падала-піднімалася й знову вперто Крокувала, зціпивши зуби, і до пуття Ще не відала того, за що доведеться вмерти. Та єдина мить, що здіймала тебе до хмар, Що носилася думкою-вітром далеко в полі, Залишила дійсність, потрапивши до примар, І зовсім не хоче вертатись сюди на волю. Не зібрати знову таланти тобі назад, Не літати там, де палає над небокраєм. Розгубивши все, залишився лиш зорепад, Що тривожить знову і знову тебе навзаєм...
2021-08-31 04:14:33
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Дякую за такі чудові слова) так і є, і переклад не передасть того, що є в оригіналі...
Відповісти
2021-08-31 04:21:07
Подобається
Лео Лея
Дякую💖 а твої коментарі треба виписати в окрему збірку, вони дуже цікаві, своєрідні та оригінальні 👍
Відповісти
2022-11-13 09:03:49
Подобається
Інші вірші поета
Думки, як вітер Я знову... Кривавий бал Ти - фурія екстриму
Інші поети
Cristhell
@soleil
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4675
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2389