Заповітне побажання
(18+)
Діждемось, що горітиме орда, Всі ті, що нас гнітили сотні років, Не вчать їх ні історії уроки, Ні їхні смерті. Але не біда. Чекаємо вогню цього щодня, Хай випалить усі імперські звички, Самих пошлем "до чорта на кулічки", Нехай ідуть - свідомо й навмання. Цього чекає весь нормальний світ, Бо вже дістали їхні закидони, Вони так часто плутають кордони Та блудять по землі вже стільки літ, Крадуть, ґвалтують, просто убивають, Бо їм сафарі, бачся, подавай, Та ще й терпи, мовчи і не волай! Ось прийде час, й не тої заспівають. Бажаєм вам, мокшанськії щурі, Своєю ж кров'ю вдало захлинутись, Піти, куди вас шлють, і не вернутись, Щоб ми змогли спокійно посміхнутись. А вам - зогнити у своїй дірі...
2022-10-11 07:18:36
12
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2031
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
82
2
3313