Дурман
Лео Лея
На небі сонце, а в душі туман. Веселий вітер проганяє втому. Сама себе запхала в цей дурман, Тепер не розібратися у ньому. Думки, як коні, копитами б'ють По звивинах, котрі іще живучі. Волає серце, смикається з пут, Що є чарівні і такі болючі. Всі роздуми, як змії, жалять знов, Кусають за іще відкриті рани. Слова печуть, підігрівають кров, Що виступає там, де б'ють тарани. Зібравши волю у тугий кулак, Пройшовши по проваллях, що у серці, Я піднімаюсь в небо, дико так, Немовби промінь, що згасає в скельці...
2021-07-16 16:24:39
11
0
Інші вірші поета
Заповітне побажання Моє серце - то океан Застигла 03.15
Інші поети
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4355
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11976