Кривавий бал

Лео Лея

Вогонь і попіл. Полум'яний схід. Застигло все. Плює геєна іскри. Десь зникла совість, не лишивши слід, З людей раптово стали василіски. Любов і правда, підлість, зло, брехня - Усе змішалось. Так, прийшла розплата. Каліцтво, смерть, грабіж та захлання' Цим світом правлять. Розум - геть із хати! Щити в руках. На жалість - просто смерть! Мечі дзумлять. Списи мигтять з завзяттям. Опущені забрала. Круговерть Клинків, ланців. Посічено все в шмаття.. Кривавий бал, де сенс життя - ніщо, Людина не вартіша за скотину. Замість води - багряний плин річок, Затягуючи мстою всю долину...

25.10.2022

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Лео Лея

@"Поэтическая эльфийка" - WtS 🥰

Відповісти

26.10.2022, 08:48

Лео Лея

@Самоскид! Дякую💖 це все одно не зовсім те зображення, але з усіх, що знайшла, це виявилося найбільш схожим до того, що малювала моя уява

Відповісти

26.10.2022, 08:49

Лео Лея

Дякую💖

Відповісти

25.11.2022, 05:24

Подобається

Інші вірші поета

Курчатко на долоні Думки, як вітер Монохром дня і ночі Не для нього :)

Інші поети

Cara Ebon

@caraebon

Anna Sparrows

@birdwithword

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8282

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3932