Кривавий бал
Лео Лея
Вогонь і попіл. Полум'яний схід. Застигло все. Плює геєна іскри. Десь зникла совість, не лишивши слід, З людей раптово стали василіски. Любов і правда, підлість, зло, брехня - Усе змішалось. Так, прийшла розплата. Каліцтво, смерть, грабіж та захлання' Цим світом правлять. Розум - геть із хати! Щити в руках. На жалість - просто смерть! Мечі дзумлять. Списи мигтять з завзяттям. Опущені забрала. Круговерть Клинків, ланців. Посічено все в шмаття.. Кривавий бал, де сенс життя - ніщо, Людина не вартіша за скотину. Замість води - багряний плин річок, Затягуючи мстою всю долину...
2022-10-25 17:35:24
15
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Лео Лея
@"Поэтическая эльфийка" - WtS 🥰
Відповісти
2022-10-26 08:48:33
1
Лео Лея
@Самоскид! Дякую💖 це все одно не зовсім те зображення, але з усіх, що знайшла, це виявилося найбільш схожим до того, що малювала моя уява
Відповісти
2022-10-26 08:49:35
1
Лео Лея
Дякую💖
Відповісти
2022-11-25 05:24:31
Подобається
Інші вірші поета
Глибокі шрами Думки, як вітер На злобу дня (саркастичний) Зім'ятий папір...
Інші поети
Corbie
@ezzylryb
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2449
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11548