фотоапарат

Меліса

фокус. фокус розмитий. дихати треба, а, може, і вийти. спазм передує черговому відчаю суті, де душа прикута. схопіть все навпомацки відірвіть, клишоногі тварюки! я закоркована, а хотілося б вилити гнійної сполуки... забирайте двигуни, вони давно поржавіли, це внутрішнє стало доношенням старших, опустілих границь. бийте, і такі вже бита, неважливо скільки, наважливо ким. розмиті кадри виходять вміло, а спогади тліють пустим... весна створює, оживає, підтасовує кращими виростами, а я не рухаюсь, доста отрути, лячно, що виллється темна вість... весна 2021 року.

2021-05-01 20:17:54

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Betsy Darson

💛

Відповісти

2021-05-02 08:34:55

Блакитноока

Дуже гарно!

Відповісти

2021-05-03 17:54:30

Інші вірші поета

скалічені за ідею/искалеченные за идею зорі в тобі шукачі до тебе

Інші поети

Arif Babatinca

@arif_babatinca

إيڤل

@she

bandagemaniac

@bandagemaniac

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3245

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11998