анголи народжені з чорними крилами

Меліса

слізьми мироточивими на грішний камінь абаддон нас скинули як кістку собаці, як непотріб для божих очей. наша регресія відбувалась, ніби фінансовий гамільтон з'їхав угору під час революції, а згодом негадано набікрень. іронія. переможці не скажуть правду говорять чи ні, ага. нас винуватять/ненавидять протягом цілих століть, але чого насправді прагнула спотворена раєм душа — не саме того, щоб завісу правди для скелетів відкрить? що ваші знаменні просвітителі слов'ян кирило і мефодій, ми б дали вам більше знань, набагато більше, ніж могли. і, може, сірка в крові, а шкіру обняв пекучий стронцій, та ми продовжуємо укладати з вами, мізерні діти, торги. ти ж сама недавно пізнала, що світло має багато плям та марає воно ще гірше, мала, ніж днище самого пекла. кричиш, скавучи: «обман!» — через тряпчаний в роті кляп і креслиш кола навколо ліжка, туди-сюди бігає крейда... нас повісили прип'ятих без права голосу на захист, нам вказали межі наших володінь — нещасного шматка, у нас відібрали навіть судити вас, ми — білі як лист спалений біля неустанного з червоточиною вогня. я сам лиш світло двом приніс, вашим двом першим, а потім в божевільстві конав, в абсурдності з грифом, згадував як батько возніс, тоді кинув мов одеського герша. ну, що, немічна поетасса, я досі для тебе все ще люцифер?..

2021-01-26 18:32:39

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олеся Шевчук

(ти ж сама недавно пізнала, що світло має багато плям та марає воно ще гірше, мала, ніж днище самого пекла.) оце круто!!

Відповісти

2021-01-26 19:38:08

1

Меліса

@Олеся Шевчук дякую, перевірено на собі.

Відповісти

2021-01-26 19:45:06

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

49

6

789

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

1348