анголи народжені з чорними крилами

Меліса

слізьми мироточивими на грішний камінь абаддон нас скинули як кістку собаці, як непотріб для божих очей. наша регресія відбувалась, ніби фінансовий гамільтон з'їхав угору під час революції, а згодом негадано набікрень. іронія. переможці не скажуть правду говорять чи ні, ага. нас винуватять/ненавидять протягом цілих століть, але чого насправді прагнула спотворена раєм душа — не саме того, щоб завісу правди для скелетів відкрить? що ваші знаменні просвітителі слов'ян кирило і мефодій, ми б дали вам більше знань, набагато більше, ніж могли. і, може, сірка в крові, а шкіру обняв пекучий стронцій, та ми продовжуємо укладати з вами, мізерні діти, торги. ти ж сама недавно пізнала, що світло має багато плям та марає воно ще гірше, мала, ніж днище самого пекла. кричиш, скавучи: «обман!» — через тряпчаний в роті кляп і креслиш кола навколо ліжка, туди-сюди бігає крейда... нас повісили прип'ятих без права голосу на захист, нам вказали межі наших володінь — нещасного шматка, у нас відібрали навіть судити вас, ми — білі як лист спалений біля неустанного з червоточиною вогня. я сам лиш світло двом приніс, вашим двом першим, а потім в божевільстві конав, в абсурдності з грифом, згадував як батько возніс, тоді кинув мов одеського герша. ну, що, немічна поетасса, я досі для тебе все ще люцифер?..

2021-01-26 18:32:39

6

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олеся Шевчук

(ти ж сама недавно пізнала, що світло має багато плям та марає воно ще гірше, мала, ніж днище самого пекла.) оце круто!!

Відповісти

2021-01-26 19:38:08

1

Меліса

@Олеся Шевчук дякую, перевірено на собі.

Відповісти

2021-01-26 19:45:06

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

1647

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11395