мла
(18+)
я не бачила світу довгих десять років — так довго, що відчуття ніби я його вигадала. мої очі залиті тихими краплями беладони¹, вони маркуються рідко яскравими крихтами зеленого кольору з різними видами. субтильне² тіло не може зносити лупцювань, воно страждає за волею, як птаха в клітці. мені не треба багато з лишайників признань, лиш треба зважитися до рубіконової³ криці⁴... потвори заповнили тепер поновлений світ, літають зі своїми психованими виродками. я налякана, тому страшно глянути на зеніт⁵. не зловлять. моє лице покрите нитками. набридло. набридло ховатися і тремтіти. вийму баньки⁶ розпеченою викруткою! краще у вічній непроглядній темряві сидіти, ніж існувати повсякчас боязгузкою гидкою, щоб повстати — новою, незламною, стійкою! на паритеті⁷ зі сліпими, на одній сходинці. це була Піррова перемога⁸... моя особиста... клякси постали червоним на тряпчаній мотанці⁹, а я сміюсь все заїдливим сміхом так чисто... p.s. вірш є втіленням всесвіту фільму «Пташиний короб». беладони¹ — трав'яниста отруйна рослина з чорними блискучими ягодами. за старих часів італійські жінки закапували отруйний сік беладони в очі, зіниці розширювалися – і в очах з'являвся особливий блиск. субтильний² — тендітної статури, ніжний, тонкий, слабкий. рубіконовий³ — від слова рубікон — те саме, що рубіж, межа. Крилатий вираз «перейти Рубікон» означає рішучий крок, прийняття остаточного рішення. криця⁴ — шматок неочищеного від різних домішок заліза пористої будови, який утворюється під час виплавляння сталі з руди або чавуну. зеніт⁵ — точка на небі, на яку ви дивитеся, якщо ваш погляд спрямовано «точно вгору» відносно поверхні. баньки⁶ — вульг., те саме, що і «очі». паритет⁷ — принцип рівності, рівноправності сторін за певними параметрами. Піррова перемога⁸ — метафора, сталий вираз. Перемога, яка дісталася дуже великою ціною, або перемога, рівносильна поразці. мотанка⁹ — зроблена з тканини вузликова лялька.
2021-01-18 04:00:44
6
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2528
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3199