епітафія
(18+)
ми персонажі зламаних вікон сховані шторами від суспільства щось там весь час пишем-і-пишем маси паперу із лицемірства ці букви недодають користі і правил/законів у декламації розтануть як сніг по весні через мою сезонну прострацію і, ні, я обожнюю осінь насправді ненавиджу тих – хто не любить я, мабуть, просто боюсь здатись через якогось чортового душогуба який строчить і вмонтовує кодекс так файно стверджуючи про Бога прикидаючись що він земний месія а в самого диявольські роги я лиш непомітна пилинка на склері всесвітніх митців часу і волаю в дзеркалі прокинься і не знаходжу себе там тим часом будуйте і далі правильні діаграми, графіки, математичні таблиці а я така вся нетутешня/неправильна буду і далі на всіх вищих злиться і продовжувати любити/обіймати казати що не можу без своїх людей щосили бо я б давно Безлицій могла програти мене б давно землею скосило p.s. і я знаю, що банально, якась фігня із води, структури немає, ритм як той човен у бурю, а граматика пішла грати в піжмурки, але… воно вилилось і має існувати. Тань, тобі окреме, дякую, що вислухала і почула мене, розплющивши очі, бо іноді я таке наївне дитя, що плакати від сорому хочеться. ох, життя моє веселе! ще мені шкода Надю, яка з моєї легкої руки опинилася в цій багнюці зі мною. бляха, ну, не дибілка я? питання, якщо що риторичне.
ми персонажі зламаних вікон сховані шторами від суспільства щось там весь час пишем-і-пишем маси паперу із лицемірства ці букви недодають користі і правил/законів у декламації розтануть як сніг по весні через мою сезонну прострацію і, ні, я обожнюю осінь насправді ненавиджу тих – хто не любить я, мабуть, просто боюсь здатись через якогось чортового душогуба який строчить і вмонтовує кодекс так файно стверджуючи про Бога прикидаючись що він земний месія а в самого диявольські роги я лиш непомітна пилинка на склері всесвітніх митців часу і волаю в дзеркалі прокинься і не знаходжу себе там тим часом будуйте і далі правильні діаграми, графіки, математичні таблиці а я така вся нетутешня/неправильна буду і далі на всіх вищих злиться і продовжувати любити/обіймати казати що не можу без своїх людей щосили бо я б давно Безлицій могла програти мене б давно землею скосило p.s. і я знаю, що банально, якась фігня із води, структури немає, ритм як той човен у бурю, а граматика пішла грати в піжмурки, але… воно вилилось і має існувати. Тань, тобі окреме, дякую, що вислухала і почула мене, розплющивши очі, бо іноді я таке наївне дитя, що плакати від сорому хочеться. ох, життя моє веселе! ще мені шкода Надю, яка з моєї легкої руки опинилася в цій багнюці зі мною. бляха, ну, не дибілка я? питання, якщо що риторичне.
2020-11-13 19:54:10
6
2