моє тіло скувала змія...

Меліса

(18+)
моє тіло скувала змія, вона мені в рот заповзала, вона в мені ожила і карою небес з провиною стала... злим роком негідників, що клялися мені тоді Богом, як тіло різатимуть дротами в церкві перед порогом, литимуть/кропитимуть святою водою із цинку, тертимуть шкіру до красна окропом самої полині, відрізатимуть шмат за штатом спутане волосся й не зупинятимуться... ніхто за мене не попросить... картинно закотять очі на мольби кінцю розп'яття... їм подобається... подобається різати шкіру як латаття... моє ж тіло скувала змія, вона тоді отрутою з клику їх вбила всіх і зрозуміла я, що не демоня і не каліка.

2021-01-07 23:19:10

Інші вірші поета

навіщо я йду до тебе гори зорі в тобі

Інші поети

Олесь Орлянский

@immortal_sun

11:11

@light_blue

Назар Карімов

@Nazar_Karimov

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5596

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2664