до тебе

Меліса

обніми мене, обніми мене так сильно — щоб тріснули ребра, а шкіра покрилась від подиху ідіотськими пухирцями, бо відчути себе живою тут і зараз необхідна потреба, адже залізні приладдя не приводить струмом до тями... напої гарячим чаєм з розтопленим гірким шоколадом, розкажи, що тобі нудно і всі ці оточуючі просто бісять, побіцяй знову не залишати мене до самого ранку і души на корінню всі голчасті людьми кинуті фрази. ну чому ж ти мовчиш і взагалі про мене забула, сонце? чи я вже повністю зійшла з розуму, та куди більше?.. руки тремтять, не б'ється ритмічно чортове серце... а мені кожного разу від згадки про тебе стає гірше чи то я вже давно покрилась іржею просто?.. ну, не плач, мені теж боляче — це ж всесвітній абсурд той, яким ти задихаєшся/ловиш/до нього тягнешся, а жити, дівчинко люба, треба сьогодні, зараз і тут! а ти літаєш кожної ночі до свого минулого і варишся... кожен день істерики, сльози, головні болі й ломка ти стала залешною від круговерті й водночас ніби пуста... продовжується за незмінним твоя безкінечна гонка, а я втомилася з цим боротися... я — твоя змертвіла душа. p.s. пам'ятайте, що, які б проблеми вас не їли — вони всеодно минуть/закінчаться/змиються. але залишиться той самий бруд, який покриє вашу душу тягарем, будьте обачніші.

21.11.2020

10

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Меліса

@Betsy Darson ты не поняла о чем стих что ли?

Відповісти

21.11.2020, 22:47

Подобається

Seras Mark #КЗП

А мені казали, не стрибай над головою. Інакше пошкодешь, буде серцю пусте! Інакше відомо, сягатиме навколо снів. Спробував прикус, твоєї скверни - любові! - © Сэрас Шин "Світло в душі". Дякую вам за нагоду мого вірша, котрий, я вперше написав з рідною мовою 😌 Успіхів вам, продовжуйте рух далі ☺️

Відповісти

05.12.2020, 20:58

2

Меліса

@Seras Mark #КЗП та, будь ласка, це надзвичайно, коли щось надихає на створення власного і неповторного. а успіх в музиці мені не завадить, дякую.

Відповісти

05.12.2020, 21:00

1

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1149

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

3919