дотик/прикосновение

Меліса

дотиком перевернутих обіцянок ми клялися у вічній спокусі, щоправда без зайвих ароматних слів, сповнених безглуздя. я відриваю аморфно твоє пасмо, що розсипеться за мить сну, не можна ж саму себе любити, а як же любити внутрішню пітьму? як же витати серед рою чорних думок з приміском важкого дьогтю? як обіцяти собі самій більше не довіряти і не різати власної плоті? а потім зносити всі установки через дірки на власному тілі... так, я надто вразлива... і надто «не та»... і знаєш, сонце, на мілі... «не спускайся!» — вже не кричу — волаю! а ти потягнешся за мною, бо ти — це я сама/моя світла сторона і я ж можу бути собою? p.s. трохи пояснення: це не романтика, ні. це прийняття своє темноти, те, що ми волієм змінити, але не змінюємо, бо... бо причин багато, думайте. за натхнення, дякую, @pepelna ПЕРЕВОД прикосновением перевернутых обещаний мы клялись в вечном искушении, правда без лишних ароматных слов, полных презрения*. я отрываю аморфно твою прядь, что рассыплется через мгновение сна, нельзя же себя любить, а как же любить внутри ту, что как тьма? как же витать среди роя черных мыслей с примесью тяжелого дегтя? как обещать себе самой больше не доверять и не резать собственной плоти? а потом сносить все установки через дырки на собственном теле... да, я слишком впечатлительная... и слишком «не та»... и знаешь, солнце, на мели... "не спускайся!» — уже не кричу — взываю! а ты потянешься за мной, ты — это я сама / моя светлая сторона и я же могу быть собой? p.s. немного объяснение: это не романтика, нет. это принятие окончательного темноты, той, что мы предпочитаем изменить, но не меняем, потому что... потому что причин много, думайте. за вдохновение, спасибо, @pepelna ВНИМАНИЯ: стих изначально писался на украинском, поэтому перевод немного отличается от оригинала. *презрение — здесь должна быть рифма глупость/нелепость/бессмыслица, но из-за отсутствия ритма будет так. надеюсь, я смогла донести перевод к читателю.

2020-11-13 21:13:42

14

34

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (34)

Меліса

@Zarathustra, Übermensch (Сверхчеловек) конечно, о чем речь?

Відповісти

2020-12-24 12:20:34

1

Лика Вершинина

Написано красиво. Ритм хороший. Но лично мне стало грустно. Напоминает приближающуюся смерть несчастного и одинокого человека. Не знаю, у меня сложилось такое впечатление. Автор желаю вам успехов.

Відповісти

2020-12-24 14:03:44

Подобається

Меліса

@SwordSoul хотя бы техника вышла хорошо, а то я часто жалуюсь на ритм. стих, он написался сам, и однажды, смотря в зеркало я смогла прошептать себе: «а ты красива». это не связано с внешними качествами, нет. это принятия себя, своей темноты.

Відповісти

2020-12-24 23:03:21

Подобається

Схожі вірші

Всі

Недоречне (UA)

Ай

жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?

46

5

1768

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2008