скалічені за ідею/искалеченные за идею
ці потріскані порцелянові обличчя страждали, колись героями прагнули бути, стояли за право. їх різали за кутком вдень, по-тихому прибирали ті, хто народний оплот, кого колись прозвали «лягаві». наївні дітки несли у народ нову догму¹ про мир, зробити тихим це місце понад усе тільки й бажали, але той, хто найближче — найнебезпечніший звір; він вдарить у спину несподівано своїм жалом, зрадить усіх, причини вже не так зараз важливі. ви плели свої чисті сіті дисиденти² за правилами, ви носили в кишенях обережно кольорові мрії, ви хотіли стати новим судом, небесною карою. хтось в бігах, а хтось за решіткою конає свої будні, на дефолт³ для вбивць закону не чекав ніхто: залишаються білі риски і надія на день судний, що хтось по-новому розіграє зі стерв'ятниками лото... ваші ж рани, любі, загояться під сирою землицею, вступлять більш наполегливіші у цю колотнечу, повтсануть проти покидьків гордою левицею і засвоюють цей сірий з зіркою прапір під вечір. догма¹ — основне положення будь-якого вчення, яке без додаткових доказів вважається абсолютно правильним. дисидент² — людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вона живе; політичний інакодумець. дефолт³ — несплата відсотків чи основного боргу в домовлений термін, або невиконання інших умов договору. ПЕРЕВОД эти потрескавшиеся фарфоровые лица страдали, когда героями стремились быть, стояли за право. их резали по уголком днем, по-тихому убирали те, кто народный оплот, кого когда-то прозвали «легавые». наивные дети несли в народ новую догму¹ о мире, сделать тихим это место больше всего только и желали, но тот, кто ближе - самый опасный зверь; он ударит в спину неожиданно своим жалом, предаст всех, причины уже не так сейчас важны. вы плели свои чистые сети диссиденты² по правилам, вы носили в карманах осторожно цветные мечты, вы хотели стать новым судом, небесной карой. кто в бегах, а кто-то за решеткой убивает свои будни, на дефолт³ для убийц закона не ожидал никто: остаются белые риски и надежда в день суда, что кто-то по-новому разыграет с стервятниками лото ... ваши же раны, дорогие, заживут под сырой землицей, вступят более настойчивые в эту потасовку, восстанут против подонков гордой львицей и отвоюют этот серый со звездой флаг под вечер. догма¹ - основное положение любого учения, которое без дополнительных доказательств считается абсолютно правильным. диссидент² - человек, политические взгляды которого существенно расходятся с официально установленными в стране, где он живет; политический инакомыслящий. дефолт³ - неуплата процентов или основного долга в условленный срок, или невыполнение других условий договора.
2021-01-27 10:38:18
15
33
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (33)
Меліса
@Esther Rosenberg ты меня ни в коем случае не задела Успокойся, солнышко.
Відповісти
2021-01-30 19:56:15
1
Максим Чуковский
Сильное стихотворение, мне очень понравилось. Рифма и ритм, как ни странно, не потерялись с переводом. Приятно читалось, на одном дыхании. #читаем_стихи
Відповісти
2021-01-31 09:14:37
1
Меліса
@Максим Чуковский спасибо за отзыв.
Відповісти
2021-01-31 09:19:39
Подобається
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5329
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6356