закохана

Меліса

відкривай. відкривай у мені щось зовсім незнане. потаємне, химерне і часом дивне. таке незрівнянне. продовжуючи робити живою з запахом тмину, кориці, яблук, цієї осені, бо не все постійне. лише ти можеш пробудити мене від того жаху. накрити легкою нагою чи навпаки драйвом чаю. я за тобою в пекло і в лід абсолютно без страху, на край Всесвіту бо по-іншому просто не знаю. ми губилися роками, вигаданими числами. мені говорили, що ти мені не підходиш. не гідна. я закривала очі, ламала руки, ховала під глибами прагнення бути з тобою, злитися воєдино. я кривдила себе і тебе відчуженням/одинокістю, виносила в пам'ять свою мрійливість — нищила, але щось не так, бо за вродженою серйозністю — я помітила, що, страждаючи, посіріла... стала як всі: абсолютно без імені, без кольору, але правильною для всіх як мені здавалося. я ховалася від ідеї «заново розпочати все» за ковдрою, та пагубні думки сіялися, вони вночі прокрадалися. так, дивно, знаходити втрачене ще на початку, бути в теплих суцільних хвилях шаленого спокою. і мені не потрібно захмарного до небес достатку, лиш би була поряд пісня завжди зі мною!

2020-11-18 07:08:58

5

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10919

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

61

4

7835