самостійні
самостійно впадемо — самостійно розіб’ємось, наплювавши на церебральні¹ принципи, наплювавши на картину закінчених «сімпсонів», і не на постійній основі вичавлені китиці. там крадемось, там вже, на жаль, крадені: мрії стали завісою перфоральної² впадини. ми розчеплені на атоми своїми ж вадами, а нам ще сміють в спину кричати «гадина»? колото люцифер заколить ранені патології, звиті нашою хворою підсвідомістю восени. наш поїзд давним-давно виїхав за межі колії і ми на мертвий бал потойбіччя запрошені. забудь про забутий ранок текстроверта³, він знайде жагу життя серед чорних літер. куди ми біжимо в темпі, давай відверто? на чергову роботу строчити чергові звіти? я втомилася від самостійності втомленої, ти — охоча до буденності-сім’ї-правильності, я ж — вітер тої самої лощини ще досі сонної, я змогла зламати кордони банальності. посилання на декламацію: https://www.instagram.com/tv/CJ0xa5IpU-H/?igshid=1q66po6ifyzsa церебральний¹ — те саме, що мозковий. перфоральний² від слова перфорація — порушення цілості стінки якого-небудь порожнистого органа (шлунка, кишечника і т. ін.). текстроверт³ — людина, якій легше розповісти про свої почуття в переписці, аніж в житті.
2021-01-09 12:54:42
7
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4333
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3213