самостійні
Меліса
самостійно впадемо — самостійно розіб’ємось, наплювавши на церебральні¹ принципи, наплювавши на картину закінчених «сімпсонів», і не на постійній основі вичавлені китиці. там крадемось, там вже, на жаль, крадені: мрії стали завісою перфоральної² впадини. ми розчеплені на атоми своїми ж вадами, а нам ще сміють в спину кричати «гадина»? колото люцифер заколить ранені патології, звиті нашою хворою підсвідомістю восени. наш поїзд давним-давно виїхав за межі колії і ми на мертвий бал потойбіччя запрошені. забудь про забутий ранок текстроверта³, він знайде жагу життя серед чорних літер. куди ми біжимо в темпі, давай відверто? на чергову роботу строчити чергові звіти? я втомилася від самостійності втомленої, ти — охоча до буденності-сім’ї-правильності, я ж — вітер тої самої лощини ще досі сонної, я змогла зламати кордони банальності. посилання на декламацію: https://www.instagram.com/tv/CJ0xa5IpU-H/?igshid=1q66po6ifyzsa церебральний¹ — те саме, що мозковий. перфоральний² від слова перфорація — порушення цілості стінки якого-небудь порожнистого органа (шлунка, кишечника і т. ін.). текстроверт³ — людина, якій легше розповісти про свої почуття в переписці, аніж в житті.
2021-01-09 12:54:42
7
0
Інші вірші поета
у сонця хто ми? моє тіло скувала змія... анголи народжені з чорними крилами
Інші поети
Noor Jahan
@noon_the_force
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1531
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2242