у сонця

Меліса

у сонця прозорі очі, у сонця немає очей, я не знаю, що воно хоче і чому погляд лоскоче... ⠀ забілені впалі плечі з рубцями від пензля. ще зовсім трохи не вечір, але я трошки вже мертва. ⠀ котися у дірку з медом! котися в мідну солону воду! і вже не тримають нерви, і вже гарячкує свобода. ⠀ а там завершиться коло, закуває плісняві рубці. і забите до ситості воло, і починати проходити знову, і тиха рідка вперта промова йде до чорта. дивні людці! ⠀ і мідна рідина хай розчинить! і мідна рідина хай потопить! може, остання втрата причини... може, остання втрата свободи... ⠀ із поезії весни 2021 р.

2021-04-17 11:38:00

Інші вірші поета

валькірії співали.../валькирии пели... гори хто ми? закинуті

Інші поети

Marie

@H0NEY3EE

VVIAN 00

@imvvian_

Arif Babatinca

@arif_babatinca

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9352

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16836