я йду до тебе
Меліса
я тихою плоскою рікою заберуся під пальці, закрию закроми підсвідомості від брехні: піт стікав попід попелом звивистих канальців і я хотіла його у спразі алкоголю втопить... хотіла забутись/втекти у світлоранкові світи, згоріти-згорати як піщинка в безкрайнім морі, кораблі хитались в душі і в'язкі водорості загрібали сутінкові зіткані снігом простори. лава заповнить дірками зі смолею зап'ястя, потече стрімким потоком до півсередини: «біль лікує час.» — говорять, але чи можна красти його суть зигзагами чорно-білими постійно? скажи як ти там зараз на ватяних хмарах, скорилась до білосніжного мороку чи зелені? ти залишишся недосяжно тут примарою, та і, мабуть, твій час за моїм плечем обмежений... скоротяться строфи цього разу на міліметр, та мені всеодно не вистачить для насолоди сповна травмувати чортове тверде серце, щоб посміхатися щиро комусь навпроти...
2021-01-16 11:13:38
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олеся Шевчук
Гарні у Вас образи)
Відповісти
2021-01-16 16:09:29
1
Меліса
@Олеся Шевчук дякую, вони взяті з життя.
Відповісти
2021-01-16 16:11:43
Подобається
Інші вірші поета
вигнані душі він відповідає мені дорослішання закохана
Інші поети
Fatima Mohammed
@fatimaalshaikh
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2180
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1304