вигнані душі
Меліса
не шукай мене в стомлених вулицях, не шукай мої кілометри жалю, наша втрачена суть сунеться, не дійдемо до шостого авеню. з жилястого/драглистого болота, де похований твій останній скарб, не хапайся за останки цноти, на них у 52 накладено табу-жанр. через ріку Стікс, заблудших душ, не проводить старий Харон торги і я таємно у сизій пітьмі хрещусь, ти забувся ми не американські боги! весна 2021 року.
2021-05-01 19:31:28
4
0
Інші вірші поета
анголи народжені з чорними крилами якби ж можна... а ти знаєш?.. бездарність
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3600
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
127
26
4135