на м'ясокомбінаті
(18+)
воно чекало на мене, як чекає м’ясник: білий янгол проти конвеєра пекла, на товстій шиї — розп’яття зі срібла, у товстих пальцях — знеструмлене місто з моїх обірваних магістралей, аби мене поховали чисту, пальці влізли мені серед горла, вправні пальці мені серед тіла, бо воно ж знає: залізьте по лікоть, і я попрошу: «залізьте глибше», я — розвага, його словом — їжа, все одно, що зліпили для столу, все одно, що зліпили для ліжка все одно, що зліпили для сцени: я відповім рідиною від серця, як відріжете все, що негідне. я чекала на нього так само, як очікують своїх перших. забирайте мене такою: сирі шматки на засмажену голову (її воно лишить собі), тільки дайте мені час відтанути: ви ж чекали на мене так само, як очікують своїх останніх, аби мене поховали без імені пальці влізли мені серед горла, дістали слово за словом за словом, тепер я по-справжньому гола. воно чекало, і я тепер вдома. тож забирайте мене замість мене, на прилавках розкладену правду, він сміється й каже: «смачного», він покликав, і я тепер вдома.
2023-12-04 16:07:34
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2762
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3506