зіткнення галактик
я лягаю крилами сухих аеродромів, поколінням мрійників всесвітнього потопу, як усім мислителям, мені усе відомо: до скінчення вічності не прийду я додому. як усі поети, я закінчена бродяга, скупчення зірок, що закодовані чекати, не шукай, будь ласка, більше зіткнення порядку, за мільярди років буде зіткнення галактик: я сяю яскраво, доки світяться мішені для твоїх улюблених розтягнутих трагедій, спалахну наказом я далекозорих вчених та погасну полум’ям твоєї андромеди. ціла антарктида буде невгомонним морем, зробляться супутниками невгомонні строфи, я читаю істини в рядках вічних історій: врятувались пáрами з минулого потопу. тож полиш зі мною ти усі мрії про славу, зіграні лжемовцями на вимерлих октавах, всі, хто мають шанси під невічними зірками — скупчення невдах, що закодовані кохати.
2023-10-29 13:07:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1920
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2499