зіткнення галактик
я лягаю крилами сухих аеродромів, поколінням мрійників всесвітнього потопу, як усім мислителям, мені усе відомо: до скінчення вічності не прийду я додому. як усі поети, я закінчена бродяга, скупчення зірок, що закодовані чекати, не шукай, будь ласка, більше зіткнення порядку, за мільярди років буде зіткнення галактик: я сяю яскраво, доки світяться мішені для твоїх улюблених розтягнутих трагедій, спалахну наказом я далекозорих вчених та погасну полум’ям твоєї андромеди. ціла антарктида буде невгомонним морем, зробляться супутниками невгомонні строфи, я читаю істини в рядках вічних історій: врятувались пáрами з минулого потопу. тож полиш зі мною ти усі мрії про славу, зіграні лжемовцями на вимерлих октавах, всі, хто мають шанси під невічними зірками — скупчення невдах, що закодовані кохати.
2023-10-29 13:07:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2150
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10426