мої провідники
кепрісія
твої агатові суворістю ворони, крива десятка оксамитових родимок, були священником на моїх проводах, ґрунтом долонь чужого кохання, кригою сяйва жахливого раю, коли наснилось, як я помираю під бузковим накипом власних повік, де тебе насправді немає. я прокинулась - схотіла назад, щоб розтопити лід. бо час минає - я забуваю, як виглядала твоя розгубленість, чого ми так часто сварилися, чому я мріяла звідси поїхати - себе ж потягну за собою, цукрових рим занотоване горе, бузковий бархат, врятований словом - я не була собою тільки з тобою. це ж добре? певною мірою. а тепер ти за три океани, за десять вигаданих сторін світу - я лиш мрію з тобою сваритися, я лиш мрію про урагани, я все ще хочу поїхати. я мрію слухать церковні співи, ти пробач мені мою слабкість: мені здається, що смерть - майже вічності, бо лише уві снах я щось бачу. я хочу слухать гіркі водоспади, слухати, як наука пояснює мені мої власні почуття - підвладні алгоритмам, коливанням маятників та хімічним реакціям при температурах жерла вулкану, усім з законів небуття. я хочу знати, де шукати воронів; як щасливо прокидатися в пустому місті; що тебе не буде на моєму похороні, бо й похорону у мене не буде. найближчим часом. тільки уві снах, які я розтираю кригою сяйва жахливого раю з вікон моєї кімнати, яка не змінилась ні крапельки. як і я. а що там з тобою? мабуть, все так само. і сни одні на двох. тож я чекаю дороги до раю і ворона провідником.
2022-11-07 12:47:38
8
0
Інші вірші поета
ні крові, ні поту сповідь про коханок остання матір сосни кашляють попелом
Інші поети
D. K.V.
@d_kv
Схожі вірші
Всі
Emotions/эмоции
shadowlinxxx morgan
ENGLISH;I am happy, when the sun shines bright and your smile is genuine.I am sad,when the rain pours down and your eyes flood with tears.I am angry,when you lie and are selfish.I am jelous,when you spend your time with everyone but me.I am excited,when I know I have a day ahead with only you.I am worried,when your promises are slipping away from my reach.I am heartbroken,when you prove to me I will forever be alone.I am scared,when my nightmares turn into a reality.I am lonely,when you walk away for good.I am so damaged,when you break my heart over and over again.. I am tired,when I feel all these emotions at once.I feel so alone,that I'm starting to like it that way.I feel too many emotions,and that's what makes me human.I feel things,and that is something I'm not capable of stopping.I am not going to hide away my emotions,because without them I mean nothing,with out them I am nothing. Lillian *Sorry about errors* RUSSIAN; Фамили счастлив, когда ярко светит солнце и "твоя улыбка искренняя". Мне грустно, когда льет дождь, а твои глаза наполняются слезами. Я злюсь, когда ты лжешь и эгоистичен. Я болею, когда ты проводишь время со всеми, кроме меня. Я взволнован, когда я знаю, что у меня впереди только один день. Я волнуюсь, когда твои обещания ускользают от моей досягаемости. Я с разбитым сердцем, когда ты Докажи мне, что я навсегда останусь один. Мне страшно, когда мои кошмары превращаются в реальность. Я одинок, когда ты уходишь навсегда. Я так поврежден, когда ты разбиваешь мне сердце снова и снова .. Я устал , когда я чувствую все эти эмоции одновременно. Я чувствую себя настолько одиноким, что мне это начинает нравиться. Я чувствую многие эмоции, и это то, что делает меня человеком. Я чувствую вещи, и это то, что я Я не собираюсь прятать свои эмоции, потому что без них я ничего не значу. Лилиан и моя дорогая подруга Фиалка Я скучаю по ультрафиолету LILLIAN xx
47
20
4595
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1748