назви́ мене
Прийми мене. Я втомився блукати по світу. Знайди мені сенс. Мені, люто-дикому звіру. Вклади в мене мудрість. Мені, у порожню макітру. Вкради мене. Вкрий від сонця й дужого вітру. Навчи мене. Як з таким тягарем жити далі. Спаси мене. Виводь молитви́ на темній скрижалі. Вдягни мене. Сповивай мені різану душу. Вдихни в мене віру. Вклади у долонь нетямущу. Зламай мене. До нестями, до чорного болю. Здолай мене. Час обрати новý мені долю. Збирай мене. По шмáттю, на крихти, і знову до купи. Сховай мене. Як червону пляшку отрути. Катуй мене. Як інструмент своїх мрій. Кохай мене. Нарéшті я повністю твій. Цілуй мене. У вологі відкриті вуста. Жадай мене. Як опій примара бліда. Кори́ мене. Я найжахли́віший лиходій. Хвали мене. Я край усіх перипетíй. Ганьби мене. За мої найдрібніші гріхи́. Кляни мене. Це моє ярмо на віки́. Зітри мене. Попелом стану на твóїй шкірі. Вплети мене. В свій корсет і панчохи надії. Спали мене. Розвій мене в стáрому сáду. Збуди мене. Знайди в моїм стані розрáду. Бий мене. До кісток, донесхóчу. Укрий мене. Місяць рани лоскóче. Пригорни мене. Хочу бути ли́ше з тобою. Убий мене. Ти стала моєю труною.
2025-06-30 21:44:23
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2314
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1773