Прокляття покинутого
typeof null
Марній зі мною, моя люба, Щоб я не був на самоті, Вовтузячись в пилу та бруді, А ти була на висоті. Ти обіцяла бути поруч, Хоч куди б я не пішов. Але коли я впав в безодню – Твою підтримку не знайшов. Чому ти мучиш мене, люба? Чом серце краєш, наче хліб? Чом через тебе я навіки І глух, і нім, і геть осліп? Чому приходиш ти до мене І уві сні, і наяву? Навіщо знову топчеш, душиш Вже мертву душеньку мою? Іди та більш не повертайся: Для тебе я навіки щез. Тепер на місці мого серця Стоїть титановий протез. Марній зі мною, моя люба, І хоч би де ти не була, Із часом тебе знищить вітер, Який несе любов моя. 15.03.2019
2019-11-04 20:15:02
9
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
typeof null
@Uina Ku Зато написала! Это уже хорошо!
Відповісти
2019-11-04 20:22:56
1
typeof null
Спасибо 💙😅
Відповісти
2019-11-05 05:01:42
Подобається
typeof null
Ну так українською мовою написано
Відповісти
2019-11-05 06:30:36
Подобається
Інші вірші поета
Проспект Моя зозуля Cortaderia Selloana птах
Інші поети
Sumyat Swezin
@Sumyat_Swezin
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4497
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5187