Епілог
Ференіка Грушецька
Я врятувала свою душу І відпустила геть тебе, Тепер іди куди ти хочеш, Та більше не існує там мене. Заплаканою в ліжко ляжу, І не згадаю обліку твого І очі при тобі зав'яжу, Та кину спогади в вогонь. Хай усе горить, твоя брехня, Твої образи й сподівання, Бо не отримаєш вже дня, Коли в мені пробудиться кохання. Це епілог у нашому романі, І героїня в ньому я, Тепер ти потерпай в омані, А я йду геть з твого життя.
2019-01-10 15:03:36
5
0
Інші вірші поета
Лютневе послання Глухе мовчання d e p r e s s i o n 2017
Інші поети
sambridhi
@sam6ridhi
Opinions Discuss
@Opinions_Discuss
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3465
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12356