Глухе мовчання
Ференіка Грушецька
Два роки. Два роки глухого мовчання, напевно мене ти забув. Не було між нами кохання, а лиш просто вітер подув. Ти дав мені волю і крила, себе я відчула у казці. Коли про любов я тобі говорила, ти усміхався, у масці... Ця маска була вже, як справжня. Були лиш слова для надії, і стала я зовсім порожня, бо ти обірвав мої мрії. Так, коли згадую, боляче. Але пам'ятаю про зло, коли моє серденько сонячне, любило тебе, але тепер вже, як скло.
2021-12-05 17:12:36
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ріна Беррі
Как это грустно и к сожалению близко мне 💔
Відповісти
2021-12-10 00:23:13
1
Інші вірші поета
d e p r e s s i o n Тату, зараз йде війна... З тобою Тіло без душі
Інші поети
Nazar Pytsyk
@bez_talanta
Orchid 99
@Orchid99
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11821
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
72
13
4969