Глухе мовчання
Ференіка Грушецька
Два роки. Два роки глухого мовчання, напевно мене ти забув. Не було між нами кохання, а лиш просто вітер подув. Ти дав мені волю і крила, себе я відчула у казці. Коли про любов я тобі говорила, ти усміхався, у масці... Ця маска була вже, як справжня. Були лиш слова для надії, і стала я зовсім порожня, бо ти обірвав мої мрії. Так, коли згадую, боляче. Але пам'ятаю про зло, коли моє серденько сонячне, любило тебе, але тепер вже, як скло.
2021-12-05 17:12:36
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ріна Беррі
Как это грустно и к сожалению близко мне 💔
Відповісти
2021-12-10 00:23:13
1
Інші вірші поета
Крила Колись Не підведи Три, нуль девʼять
Інші поети
Princess Mwas
@princess_mwas
Ден Щусь
@apocalipt_b
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1184
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1670