Ukraine
(18+)
Україну спіткало погане горе, Сусід її забрати хоче, Він пробирається вже через море, Не розуміючи який це злочин. Вона стоїть, вона незламна, Її оберігає ЗСУ, Вона для нас велика мама, Не віддамо її якомусь псу. Супергерої – це не Marvel, Це Збройні Сили України. Нехай їх всіх оберігає ангел, Щоб поверталися в свої всі сім'ї. Прошу, уйдите из моей страны, Она не ваша, она наша, Мы никогла не были вам враги, Но вы подумали иначе. И 8 лет мы все хотели мира, И мы не любим играть в войнушки, Но так случилось, что ваш Владимир Забрал невинные наши души. И гибнут ваши все войска, Простые парни, чьи-то сыновья. Мы ждали, когда встанет ваша вся страна, А получили – ни*уя! Вы так из дома боялись выйти, Сказать насколько всё ужасно. Мы лишь просили сделать митинг, Но всё было таки напрасно. И вы большая все страна, Но с вами лишь один диктатор. И он нам не брат, второй Сатана. Для вас он большой император. 06.03.2022
2022-09-27 20:51:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4913
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11461