2017
Ференіка Грушецька
Була колись історія кохання, Яку вона у серці берегла. А потім, виникло питання: "Чого ти в цьому досягла?". Він так любив її, аж плакав, Коли та мовчки вже пішла, Бо він дурниці лиш балакав, Від того і ставала зла. І ось, коли так важко стало, Він їй сказав: "Ти не потрібна вже мені", Йому всього було замало, А в неї був ніж у спині.
2019-06-14 12:32:08
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Yulia
Яка краса🌺💕
Відповісти
2019-06-14 17:16:09
1
Ференіка Грушецька
@Yulia дякую☺️
Відповісти
2019-06-14 17:17:24
1
Інші вірші поета
Чай і кава Ласка Чорно-біла смуга Я повинна вже піти
Інші поети
Seyfe
@Seyfe
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
72
13
4972
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11826