Фенікс (Рефлексія ІІ)
erorka
Він помер, напевне, сотню раз Та сотню раз із попелу вставав На тілі має сотню тих прикрас За кожну смерть, поразку. Вау Кожен ранок я ментально б'юся І начебто сприймаю світ як є Та вкотре ловлю в собі спокусу Залишити все і дивитися ТБ Можливо, якби відвідав Ефіопію У ті часи, коли фенікси палали Знав би чому прагнення в них віє Жити не одне життя, а два і три Я відхиляюсь від давньої історії Мене лише регенерація хвилює Якщо він, не зважаючи на всі бої Палає, та знову з попелу встає Чому тоді люди все ж ламаються? Не вірять так, як віре птах в життя Чому готові йти в утиль задля кінця? А не як фенікс - летіти у нове буття
2022-10-01 14:19:37
15
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
erorka
@Kruhitka Dobro Це все дискусія, тому радий бачити зворотній зв'язок з іншими людьми
Відповісти
2022-10-21 07:19:26
1
Сандра Мей
Занадто прекрасно й чудово. Так багато тем серйозних прозвучало.
Відповісти
2022-10-28 08:55:16
1
erorka
@Сандра Мей Дякую. Приємно це читати
Відповісти
2022-10-28 09:17:07
1
Інші вірші поета
Просто поцілуй мене Чуже небо Ілюзія життя Шлях скорботи
Інші поети
J 131
@Ju131
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2167
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2385