Фенікс (Рефлексія ІІ)
erorka
Він помер, напевне, сотню раз Та сотню раз із попелу вставав На тілі має сотню тих прикрас За кожну смерть, поразку. Вау Кожен ранок я ментально б'юся І начебто сприймаю світ як є Та вкотре ловлю в собі спокусу Залишити все і дивитися ТБ Можливо, якби відвідав Ефіопію У ті часи, коли фенікси палали Знав би чому прагнення в них віє Жити не одне життя, а два і три Я відхиляюсь від давньої історії Мене лише регенерація хвилює Якщо він, не зважаючи на всі бої Палає, та знову з попелу встає Чому тоді люди все ж ламаються? Не вірять так, як віре птах в життя Чому готові йти в утиль задля кінця? А не як фенікс - летіти у нове буття
2022-10-01 14:19:37
15
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
erorka
@Kruhitka Dobro Це все дискусія, тому радий бачити зворотній зв'язок з іншими людьми
Відповісти
2022-10-21 07:19:26
1
Сандра Мей
Занадто прекрасно й чудово. Так багато тем серйозних прозвучало.
Відповісти
2022-10-28 08:55:16
1
erorka
@Сандра Мей Дякую. Приємно це читати
Відповісти
2022-10-28 09:17:07
1
Інші вірші поета
Memento Mori Історія, яка не траплялась Ранок (Рефлексія ІV) Ілюзія життя
Інші поети
Я
@follower_number_0
Фія
@sofiaaa_k
Hnin Aung
@HninAung913
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4866
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3145