Квітка Мрії
erorka
Ми радше діти сонця що під заходом все мріють А мрії наші тліють у спеку червоного оксамиту Поки я ріжу рану на тілі все більше втрачаючи надію Що цей світ дружелюбним буває частіше ніж на мить Ти мрієш? Взагалі думав, що означає чарівна мрія? І ні, це не забаганка твого до болі хворого розуму Це лише ноти твоєї улюбленої пісні, які очікують дії Як на мою думку, ось тільки правди й сам не знаю Рана на тілі цвіте єдиним кольором, та не заживає Хтось взагалі знає коли настане кінець цьому цвіту? У мене невблаганне бажання назвати її Квіткою Мрії Щоб звучало це приємно й навіть мило насправді У вазі старій квітів багато було, та з часом кожна зів'яла Що ж робити мені з Квіткою Мрії на шиї життя мого? Котра мовби прикраса умовно, а в обов'язок взяла Досягати та на віки берегти мрії дитинства мого
2022-09-28 05:13:29
7
0
Інші вірші поета
Ad te ipsum В ім'я темряви Чуже небо Систематика моменту
Інші поети
Ай
@bisovadivchina
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2167
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5899