Paysage
Малюю склом ті узори, свої ріжучи руки Віддаючись як чорнила для взятої думки Моя муза - людини простої страждання Нехай серед того повстане моя картина! Я відчуваю небо, відчуваю його сльози Я радо б допоміг йому та я не гожий Відчуваю дикий біль, ще дедалі більше Тягне мене думка: "Це пишу навіщо я?" Знову пил бетоном кудись все поспіша, Відчайдушно жінка заспокоює своє дитя Яке все в плач кричить, мов струна гітари, Вперше взятої до рук під впливом марева На фоні лине гуркіт міста зайнятий своїм Лише дитя плаче - похилилась його тінь
2023-01-26 20:36:52
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3382
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4904