Щоденник меланхоліка
@dark_academia
Что ж... Я снова одурачен своей тенью...
Книги Всі
Вірші Всі
Картини забутої вічності
Вже тліє ніч десь за крайнебом, Здається все таким пустим. Прядуть зірковим веретеном Казки країну снів і див. Ховає сонця промінь теплий Убрання ночі, зіткане зі сну, І морок сивий суне вперто, Обіймає він країну чарівну. Усе таким здається дивним: У мареві багровім тоне темний ліс. Там чути відгомін незвичний Таємниць казкових і незнаних слів. І дивно бачити, що кожен стрічний, Одягнений у мерехтіння своїх снів, Несе в руках блакитну свічку, Щоб запалити місяць сновидінь. І кожне дерево, що край дороги Тримає на листках бузкову ніч, Вклоняється і гілкою сухою Указує дорогу до воріт. І зірки, вкриті пилом срібним, Співають колискову цій порі, І вже видніється чарівне місто, Його дахи, шпилі та ліхтарі...
3
0
194
Колискова
Де ніч і день злилися в одне небо, І за вікном лиш чути гомін темноти, Там тягне мара на своїх раменах Сни, що ними мріють диваки. Де сон і казка сплелись воєдино, А ніч малює силуети на вікні, Знайдуть там щастя ті, хто не покинув, Не зрікся мріяти на самоті... І лиш чорнило ночі здатне передати Палітру снів, що бачать мрійникИ, І лиш йому властиво фарбувати Дорогу, що веде їх у світИ...
1
0
302
Ми жили і вмирали...
Ми жили і вмирали, Блукали всі в собі. Чомусь не помічали В буденній сліпоті. А сонце все світило, Час крав у нас життя. І нас усе гнітило Майбутнє забуття. Ми вічність змарнували На пошуки ключів, Самі себе картали Десь глибоко в душі. І в хаосі брудному, На жаль, а, може, й ні, Зуміли ми кохати Як вдень, так і вночі. Тепер сонця не стало. Куди нас шлях веде? У храм нічний Гекати Не кожен увійде. І срібною вуаллю Нам місяць прокладе Дорогу аж до раю, До серця шлях знайде...
4
1
230