Шлях скорботи

erorka

Тут знову за діло минуле, бере моє тіло Химерно-співуча обитель лякає мотивом Дрібні паразити селять внутрішні органи Давно я забув, що так прямую до похибки Невже бути може я живу не правильно? Чекаю порятунок, який мені відведений Мій час тліє на горі пекельним заходом, То Емпірей заряджає у пістоль патрон Все квітне на шляху моєму Віа Долороза І веде по тим слідам чекаючи морозу, Який вселяється у тіло під час розп'яття Яке радо тим цвяхом з точки Б у точку А Пронизує зап'ястя та впивається у хрест Відчуваю дикий біль, за ним велику честь Я наче в станах двох, неначе герой п'єси І відвідати Голгофу бажання лише в тексті

2023-03-12 22:54:18

Інші вірші поета

Рефлексія (І) Нічний суд думок Квітка Мрії Парадайз

Інші поети

Марія

@Ria_maria_21

Gloria Jason

@GloriaJason69

Міла Чубенко

@mika_mila

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

5396

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2880