Осінній переклик

Антон Шаталов

Темрява... Мабуть, надовго Та напала на усіх, Закрила очі нам ясні Та ні... Хто знає, Як воно піде? Чи переламано, чи рівно, Чи може зовсім десь впаде? Не головне... У першості Така стихія: Не вітер, не гроза — життя Хоч сонце вже не полум'яне, Не зупинилося для вас Буття...

2022-11-02 09:30:51

Інші вірші поета

А що ж тоді буде, як я вже зів'яну... Речі, котрі захопили мене Мáстерії і каліки ...

Інші поети

Надин

@mindmap

Sneha Das

@curiousdreamer

Рыжий

@Kliri

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

2523

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2156