Потойбічність

Антон Шаталов

Знайомство, що пішло у потойбічність, мара веселки човгнувшись упала в людському серці кровоточить рана і день-у-день минає наша вічність, підступливо вплітається туман у сотні тисяч кровоточних ран, розколупавши їх — створив калічність То що ж ти є? Чим є оця знедоля? Утворена незнано уночі, де за вікном карчать глухі сичі і в невагомість каламутна воля жбурляє нас на гостряки мечів, що кров плеснувши зразу ж запеклася, а біль ніхто не чує уночі... Глухі, сліпі, побиті й безталанні, човгаючи ідуть в шалений тан. Тривожна і незнана потойбічність у серце нам заманює туман.

2024-01-20 22:36:03

Інші вірші поета

Guerre éternelle Вальс блискавиці Бригадир У найжаркішу серпеневу мить

Інші поети

Ethanio Oberon

@ethanio_oberon

Ava Brown

@avaontiana08

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

8308

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4152