Murus cadaverum
Антон Шаталов
Червінь сонця, пил будинків, Колір правди, ґвалт життя. Промінь віри, шум розбитий, В серці клекотить журба. Явір зеленяво-темний Умертвляється, гниє, Від побитих, зледененних, Заіржавілих людей. День чумний горить стотемно Від знедолених скажених, А невинні убієнні Стали муром дохло, смертно й Гримне бах небесний дзвінко, Сурма вітру заревівши, Спробує змести ганебних, Та й ріка їх не поглине, Гори трупів, плоть, що тліє Кров засохлу на землі, Слід чорнезний й заметілі, Не струть муки надлюдські.
2022-12-25 15:41:18
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Антон Шаталов
@Лео Лея Мега щасливий, що вам сподобалося)
Відповісти
2022-12-25 19:19:13
1
Лео Лея
@Антон Шаталов Можна на "ти", якщо є бажання) Так, дуже сподобався. Кожен рядок є особливий своїм порівнянням, а разом вони утворюють вірш, що викликає бурю емоцій🔥
Відповісти
2022-12-25 19:31:01
1
просто веселка
Дуже сильний вірш ✨👏✨
Відповісти
2022-12-25 23:27:45
Подобається
Інші вірші поета
... Неон Поразка Весна
Інші поети
ريي ")
@Ree_e4
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4059
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4741