Murus cadaverum
Антон Шаталов
Червінь сонця, пил будинків, Колір правди, ґвалт життя. Промінь віри, шум розбитий, В серці клекотить журба. Явір зеленяво-темний Умертвляється, гниє, Від побитих, зледененних, Заіржавілих людей. День чумний горить стотемно Від знедолених скажених, А невинні убієнні Стали муром дохло, смертно й Гримне бах небесний дзвінко, Сурма вітру заревівши, Спробує змести ганебних, Та й ріка їх не поглине, Гори трупів, плоть, що тліє Кров засохлу на землі, Слід чорнезний й заметілі, Не струть муки надлюдські.
2022-12-25 15:41:18
4
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Антон Шаталов
@Лео Лея Мега щасливий, що вам сподобалося)
Відповісти
2022-12-25 19:19:13
1
Лео Лея
@Антон Шаталов Можна на "ти", якщо є бажання) Так, дуже сподобався. Кожен рядок є особливий своїм порівнянням, а разом вони утворюють вірш, що викликає бурю емоцій🔥
Відповісти
2022-12-25 19:31:01
1
просто веселка
Дуже сильний вірш ✨👏✨
Відповісти
2022-12-25 23:27:45
Подобається
Інші вірші поета
Осінній переклик Злам і підйом Під ревкотіння димарів... Думка IV
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2322
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3087